7 жовтня –
„За життя, проти смерті“
Акція альянсу «Фемінізм без обмежень»
Початок: 18:00
Площа Маріанненплац перед Бетанієном (Кройцберг)
Через рік після масового вбивства 7 жовтня ми хотіли б організувати антифашистську та феміністичну акцію, щоб дати простір нашому спільному горю
Скорбота за втраченими та викраденими з того часу життями, смуток через антисемітську дискримінацію, статус-кво війни, загальна скорбота про майбутнє, яке затьмарилося в минулому році. Водночас ми хотіли б скористатися цією нагодою, щоб висловити нашу солідарність, надію та антифашистську позицію, і в такий спосіб сформулювати фундаментальну відповідь усім ідеологіям, що руйнують життя.
Наша акція в цей день буде присвячена жертвам масового вбивства, їхнім сім’ям та іншим жертвам ісламістського та націоналістичного культу смерті.
Одне з бойових гасел ХАМАСу звучить так: «Як наші вороги люблять життя, так і ми любимо смерть».
Трохи менше року тому ця терористична організація зробила свою зневагу до єврейського та ізраїльського життя, а згодом і до життя палестинців, безпрецедентно реальною. Їх жага знищення спрямована на Ізраїль, єврейську державу, вона ігнорує життя окремих людей, ніби вони гравій на шляху до влади.
Антисемітська різанина, здійснена терористичною групою, супроводжувалася специфічним женоненависницьким сексуальним насильством і стала найбільш руйнівним нападом на єврейське життя з 1945 року.
Здійснюючи навмисно жорстокий напад на Ізраїль і викрадення заручників, ХАМАС неминуче спричинив ізраїльський військовий удар і свідомо використав страждання цивільного населення, яке перебувало під його контролем. Однак не атаковані і поранені ізраїльські та єврейські громади, не ті палестинці, які, незважаючи на масові репресії, виступають проти диктатури ХАМАСу і за палестино-ізраїльське примирення, змогли розраховувати на солідарність міжнародного співтовариства в наступні місяці. Сталося навпаки: після 7 жовтня антисемітська ненависть досягла нового глобального максимуму.
Палестинські та мусульманські голоси, які виступають проти ісламістського тону, зазнають переслідувань та погроз. Пам’ять жертв Голокосту здається спустошеною і майже занедбаною лівими силами. Реальність елімінаційного антисемітизму тепер швидше заперечують, ніж визнають.
У всьому цьому немає місця для жалоби, особливо для колективних форм жалоби.
Тим більше в кризові часи ми потребуємо спільних сфер емоційності. Такими є збори солідарності, де не заперечують будь-які людські емоції та реакцію на тих, хто зазнає колективних нападів і погроз, а навпаки – їх підтримують. Як антифашистські ліві, ми теж потребуємо просторів і можливостей для солідарності, в яких вразливість вітається, а досвід болю і втрат оплакується. Без такої колективної скорботи також виснажується і запас життєствердного досвіду, з якого ми можемо черпати силу і надію для нашої необхідної боротьби. І залишається необхідним протистояти політичним і кон’юнктурним негараздам, антисемітизму та іншим проявам людиноненависництва. Стає усе більш необхідним оголосити боротьбу з ісламістськими й фашистськими силами та відбити їх наступ.
Як антифашисти й антифашистки, феміністи й феміністки ввечері 7 жовтня ми хочемо протиставити будь-якій ідеології ворожості до життя момент солідарності з євреями, з тими, кого переслідують ісламісти та фашисти. Ми хочемо стати на захист звільненого суспільства майбутнього — суспільства, в якому ми можемо бути такими різними, не боячись, що можемо стати рівними, і зміцнити наше переконання, що таке суспільство можливе, незважаючи на жорстокість існуючих умов. Тому ми хочемо пам’ятати цю єдину впевненість антифашистів:
„За життя, проти смерті“.
З повагою,
Альянс «Фемінізм без обмежень»
*Ми чітко відмежовуємося від акторів, які використовують таке вшанування, щоб легітимізувати расизм і реакційні ідеології або дати їм простір.
Нам як антифашистам також важливо підкреслити, що антисемітизм не є унікальною рисою ісламістів, але що ісламізм і німецький антисемітизм історично та ідеологічно тісно переплетені.